В
улюблених героїв перевтілившись,
пізнаємо красу і сенс життя!
Театральна педагогіка Педагогіка – не наука, а мистецтво, найбільше,
найскладніше, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. К.Д.Ушинський Здавна філософські та педагогічні дослідження уподібнюють мистецтво та
науку за єдиним цілеспрямуванням пізнання й відображення світу. Пізнання як
відображення передбачає нерозривну єдність суб’єкта та об’єкта: вплив об’єкта
на суб’єкт і заглиблення суб’єкта в об’єкт. Цей складний процес відбиває перехід
від чуттєвого пізнання до абстрактного мислення, перехід від образів до понять.
Будь-який митець втілює в художньому образі
не просто предмет або явище, своє розуміння, своє ставлення до нього, у
зв’язку з цим художній образ постає єдністю об’єктивного і суб’єктивного,
сущого і бажаного, реального та ідеального. Тому для вчителів літератури дуже
важливо навчити учня «читати» образ, аналізувати його. Це завдання, безперечно,
надзвичайно складне, і полегшити його розв’язання у школі може театральна педагогіка. Театр – мистецтво, у якому людське життя відтворюється живою, конкретною
людською ідеєю. Якщо в літературі про людську дію письменник розповідає ,
мистецтво живопису цю дію подає в застиглій, статичній формі, то в театральному
мистецтві актор здійснює її реально. Якщо при цьому враховувати, що театральна
дія відбувається в безперервному потоці живого людського мовлення і живих
сценічних рухів, жестів, міміки, якщо взяти до уваги властиву театрові
безпосередність емоційно-почуттєвого впливу акторської гри, то стане очевидною
і цілком зрозумілою та виключна могутність ідейно-художнього впливу, яким
володіє театр. Мабуть нікого не треба переконувати в тому, що учень ніколи не зможе
зіграти персонажа на сцені, якщо він не розуміє внутрішнього світу свого героя,
мотивів його вчинків. А хіба не це ж завдання розв’язує вчитель на уроках
літератури, коли пропонує учням відповісти, чому персонаж вчинив так, а не
інакшу, що він відчуває, про що думає? І варто нагадати, що театральне мистецтво (коли учень-актор разом з
учителем-режисером працює над роллю, учиться володіти своїм голосом, своїми
рухами, танцює, співає, власноруч створює декорації, придумує і шиє костюми,
малює афіші тощо) у цей момент розкриває і розвиває творчі здібності
особистості. До того ж театр - синтез багатьох мистецтв, зокрема живопису, архітектури,
музики, вокалу, танку тощо. А це ще одна складова розвитку творчих здібностей
школярів: навички з уроків малювання, креслення та праці необхідні учням у
створенні костюмів, декорацій, у роботі з музичним матеріалом дитина розширює
свої пісенні уподобання, пробує себе і в ролі актора, і помічника режисера, і
сценариста, і співака, і хореографа, і візажиста, і … Ще одне завдання, яке досить легко розв’язує шкільна театральна педагогіка,
- адаптація дитини до життя в соціумі, адже успіх вистави залежить не від
однієї людини, а від якості роботи цілої команди: режисера, акторів,
декораторів, художників, освітлювачів, музичних редакторів тощо. Тому кожен
учень досить швидко усвідомлює, що він несе відповідальність за успіх
діяльності всього творчого колективу. Таким чином основними завданнями, які допомагає розв’язувати шкільна
театральна педагогіка,є: -
уміння
аналізувати художній твір, розбиратися в мотивації поведінки персонажа; -
сприяння
розкутості психофізичного апарату учня, надання впевненості під час публічних
виступів; -
розвиток
творчих здібностей особистості; -
адаптація
школяра до життя в соціумі. Практичне використання
театральної педагогіки на уроках літератури та в позакласній роботі Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості, без цього вона — зав’яла квітка. В.Сухомлинський Театральна педагогіка, головним засобом якої є драматична гра, мовна
діяльність, мотивація, відсутність примусовості - це глибоко особистісна
індивідуалізована творча діяльність, навчання і виховання в колективі і через
колектив, розвиток психічних функцій і здібностей учнів через розваги. У процесі постановки вистави можна здійснити різні організаційні форми
роботи: індивідуальну, парну, групову, колективну. Театр може активізувати
велику кількість учнів. З його допомогою можна вирішувати одне завдання
(удосконалювати лексичні, граматичні, фонетичні навички) або цілий комплекс
завдань (формувати мовні навички, розвивати спостережливість, увагу, творчі
здібності). Театр розвиває у дітей почуття
колективізму, вчить їх уболівати один за одного. Слід пам’ятати, що подібна робота буде корисною та зможе принести плоди
лише тоді, коли є однаково цікавою та бажаною і для вчителя, і для учнів. Елементи театральної педагогіки можна використовувати як на уроках
літератури так і в позакласній роботі. На уроках літератури цілком природнім є використання елементів театральної
педагогіки під час роботи з п’єсами. Але
не слід обмежуватися тільки такими уроками. У 5 класі можна починати з інсценізації казки: діти отримують як домашнє
завдання спочатку підготувати виразне читання за ролями якогось уривку з
тексту, потім, об’єднавшись у групи, розігрують обраний фрагмент перед класом,
а найскладнішим є завдання, коли учням пропонується зіграти уривок без
підготовки. Остання робота вимагає від дитини неабиякої імпровізації, знання
тексту, мовленнєвих навичок, бо без цього виконати поставлене завдання
неможливо. У 6 класі благодатним матеріалом для використання елементів театральної
педагогіки є байкарська спадщина. І тут знов-таки учні можуть інсценізувати
вивчену напам’ять байку, а можуть імпровізувати , проте головним завданням
залишається необхідність не спотворити авторську ідею. У 7-9 класах, як уже зазначалося, можна інсценізувати п’єси, а можна
розігрувати уривки з прозових творів. У 10-11 класах до вище зазначених уроків можна додати проведення
найрізноманітніших прес-конференцій, літературних дискусій, зустрічей та інших
форм проведення занять, які потребують елементів інсценізацій, акторської гри
тощо.
Там
де натхнення і образи,
Де
квіти, оплески і сум,
Там
все окремо і одразу,
Визнання
натовпу і глум…
Стоїть
окремо світ куліс,
Світ
сцени – зоряна завіса,
Де
небо щастя й море сліз,
Я
звідала все це, бо я - актриса…
Ада Роговцева
Практика свідчить, що
успіху у своїй роботі досягають, як правило, ті вчителі, які не обмежуються
спілкуванням з учнями лише на уроці, а й надають належну увагу позакласним
заходам, влаштовують літературні вечори, диспути, конференції, вікторини, ігри,
екскурсії та ін. Бо ці заходи дають їм можливість прилучити своїх вихованців до
світу поезії, театру, музики, живопису. Учні на них не просто присутні. Вони -
активні учасники дійства, кожному з них доводиться пробувати себе в ролі поета,
літературознавця, критика, рецензента, бібліотекаря, дослідника, актора,
художника. А це чи не найефективніший спосіб навчити їх особистісно сприймати
мистецтво, розуміти його творчу сутність, специфіку тощо засобами театральної педагогіки. В позакласній
діяльності це надзвичайно багате різноманіття форм та жанрів проведення заходів: вистави,
концерти, прес-конференції, аукціони, конкурси, турніри, фестивалі,
літературно-музичні композиції, театралізовані концерти тощо. Основні завдання театральної педагогіки в позакласній роботі
вчителя-словесника: -
виховувати
активну особистість; -
збагачувати
духовний світ дитини; -
розвивати
культурний світогляд та творчий потенціал учня; - збагачувати інтелектуальну обізнаність. .
Використання театральної педагогіки –
це актуалізація особистісного потенціалу школярів у позакласній роботі через
поетичне слово, драматичні постановки та відчуття прекрасного. Адже саме завдяки
цьому відбувається розвиток культури творчого мислення та спілкування. Очікувані результати: ü Правильна модель поведінки в сучасному світі, підвищення
загальної культури дитини ü Розкриття творчого потенціалу, виховання творчої
спрямованості особистості школяра ü Збагачення кругозору дітей ü Позитивна взаємодія дітей в колективі Таким чином, використання театральної педагогіки
на уроках літератури та в позакласній роботі вчителів-словесників допомагає
учителю реалізувати поставлені перед ним задачі: -
адаптувати учня до умов сучасного життя; -
формування здатності самостійно оволодівати
знаннями, творчо мислити; -
застосовувати здобуту інформацію у власному житті; -
формувати ключові компетентності тощо. З досвіду роботи реалізації творчого потенціалу
учнів засобами театральної
педагогіки
З огляду на всі ті позитивні результати, які дає
використання театральної педагогіки на уроках української літератури та в
позакласній діяльності вчителями-словесниками закладу широко застосовується
дана методика в навчально-виховному процесі. Протягом звітного періоду було
поставлено декілька вистав за участі як учнів так і вчителів, показаних на
шкільній сцені, проведено десятки уроків з використанням елементів театральної
педагогіки, підготовлено багато номерів для різноманітних концертів, участі в
конкурсах, у тому числі районних.
| 
